Перед Днем Незалежності — з вдячністю тим, хто творив українське майбутнє ще сто років тому.
З ініціативи БФ «Про Пам’ять» ми впорядкували місце поховання Михайла Стецкевича — громадського діяча, мецената, першого голови осередку «Сокола» у Голоску Великому, члена львівської «Просвіти». Поруч — спочиває його дружина Олімпія, яка підтримувала його працю та служіння.
Михайло Стецкевич не просто опікувався школою, сиротинцем і церквою — він будував українське громадянське суспільство. Саме такі люди, як він, закладали фундамент нашої Незалежності задовго до її проголошення.
Після смерті у 1934 році Михайла поховали неподалік його дому, на місцевому цвинтарі. У 1947-му поруч спочила Олімпія. Та у 1970-х роках цвинтар опинився під загрозою знищення — на його місці планували звести багатоповерховий готель. Родини, чиї близькі були поховані там, змушені були приймати важке рішення. Так і родина Стецкевичів — зберігаючи пам’ять і гідність — перепоховала Михайла та Олімпію на Янівському цвинтарі. Разом із ними був перевезений і надгробок, який нині є місцем вшанування цієї видатної родини.
Янівський цвинтар — некрополь, де спочивають сотні діячів української історії. Тепер — і Стецкевичі, чия праця і жертовність заслуговують на вдячність поколінь.
У будинку родини Стецкевичів на вул. Замарстинівській, 213 — там, де колись творилася українська історія — сьогодні діє станиця «Пласту».
Поруч облаштовано громадський простір, де щодня звучить дитячий сміх і плететься нова нитка спільноти: ▪️ два спортивні майданчики
▪️ імпровізований амфітеатр
▪️ ігрова зона з гойдалками, лазанками та тарзанкою
▪️ збережений яблуневий сад — як символ тяглості і турботи
Це не просто простір — це продовження справи Михайла Стецкевича. Тепер тут зростають ті, хто нестиме пам’ять далі.
Вшанування пам’яті — це теж форма боротьби. Це спосіб сказати: ми пам’ятаємо, ми продовжуємо.
🙏 Дякуємо всім, хто долучається до відновлення історичної пам’яті — керівництву та працівникам Янівського цвинтаря, благодійникам, які підтримують фонд.
Особлива вдячність історику Любомиру Федашу та письменнику Юрію Винничуку — за те, що повернули нам ім’я Михайла Стецкевича і зберегли пам’ять про його шляхетну працю.
🤝 Разом — повертаємо імена, які заслуговують на вдячність.
